​

Вас вітає бібліотека спеціалізованої школи №3

Бібліотека – це той храм, де завжди народжується та зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали «дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі»

Основна мета шкільної бібліотеки й бібліотекаря зокрема – прищепити дитині любов до книги, навчити учнів-читачів користуватися бібліотекою, її фондами, довідково-бібліографічним апаратом.

Бібліотека школи є фундаментом освіти й самоосвіти, берегинею людського знання.

Завдання бібліотекаря:

• допомогти учням оволодіти програмовим матеріалом та закріпити свої знання  бібліотечними засобами;

• виховати прагнення самостійно розширювати обсяг знань;

• навчити зважено та роздумливо користуватися друкованими та електроними носіями інформації, обираючи найпотрібніші.

Трохи історії

Слово «бібліотека» — грецького походження, складається з двох слів: «biblion» — «книга» та «theke» — «сховище», тобто слово «бібліотека»у дослівному перекладі означає «книгосховище».

Бібліотеки в Україні, як збірки рукописів та рукописних книг, з’явилися у ХІ ст. при монастирях та церквах. Деякі князі дарували монастирським бібліотекам книжки з власних збірок. Перші згадки про рукописи відносяться до Києво-Печерського монастиря при кафедрі св. Софії. Є свідчення, що Ярослав Мудрий розмістив школу в одному із приміщень Софійського собору та відкрив майстерню, у якій перекладалися й переписувалися книги, створив бібліотеку, яка стала фундаментальною навчальною базою школи.

Після тривалого занепаду в добу національно-культурного відродження XVI — XVII ст. в Україні стали з’являтися бібліотеки в Острозі, при братствах, в монастирях та колегіях, які мали значні, як на той час, збірки книг видатних церковних і світських діячів цього часу.

Бібліотеки в сучасному розумінні слова, як упорядковані книгозбірні, призначені для широкого користування, набули поширення у ХІХ ст. Неабияке значення мали бібліотеки, засновані при вищих школах Києва, Львова, Харкова, Одеси, Чернівців та ін.

Після революції та війни 1917-20 рр. стан бібліотек в Україні сильно змінився: загинула значна кількість цінних приватних (переважно поміщицьких), а також монастирських збірок. Культурним діячам вдалось врятувати лише їх частину.  У 1918 р. було видано закон про заснування Національної бібліотеки України в Києві, яка у 1919 р. була перейменована на Всенародну бібліотеку. Вона увібрала в себе ряд найцінніших збірок Києва, а 1935 р. була об’єднана з бібліотекою Української Академії наук. Нині це Державна публічна бібліотека, що є найбільшою книгозбірнею в Україні.

Історія школи започаткована 1 вересня 1967 р., і з цього ж часу існує бібліотека. Біблотека, як і школа, створювалася з нуля. Поступово, рік за роком, фонд бібліотеки поповнювався.

Комплектування фонду ведеться з різних джерел: централізовано, за рахунок коштів батьків, спонсорів, шефів. Завдяки цьому вирішується повноцінне забезпечення інформаційних потреб . Поряд з паперовим фондом створюється електронний фонд.