Цікаві факти про бібліотеки і книги
Найвідоміші у світі музеї книги
Упродовж століть книги постійно вдосконалювалися, тому у світі існує безліч музеїв, експонатами яких є книги. Найстаріший у світі музей книги був відкритий у 1877 році в Антверпені, у приміщенні друкарні славнозвісного друкаря XVI ст. Кристофа Плантена. Експозиція була присвячена життю і творчості Пітера Пауля Рубенса, художника, який створив для цієї друкарні більше 50 гравійованих листів та ілюстрацій.
У 1884 році був заснований Німецький музей книги та шрифту. У 1900 році були засновані Гутенберговські музеї в Майнці і в Берні (Швейцарія). У 1914 році засновано Музей книги в Брюсселі (Бельгія). У 1938 році – Музей при Інституті патології книги в Римі (Італія). У 1938 році – Музей дитячої книги у Варшаві (Польща). У 1964 році – Музей книгодрукування в Ліоні (Франція). Найстарішим музеєм книжної справи в Росії є Музей книги при Державній бібліотеці Росії в Москві, який був відкритий у 1925 році. В Україні – Державний музей книги і друкарства України у Києві, заснований у 1972 році.
Музей сучасного міжнародного книжного мистецтва,
книгодрукування і каліграфії (м. Оффенбах, Німеччина)
Вперше двері цього музею відчинилися для відвідувачів 7 листопада 1953 року. Це був невеликий музей, присвячений мистецтву сучасного друкарства та оформлення книг. В основі музейної експозиції була значна колекція, зібрана почесним доктором наук Карлом Клінгспором (1868-1950 рр.), який у першій половині XX ст. був співвласником шрифтоливарного цеху в Оффенбаху.
Незабаром після створення музею в його фонди стали надходити перші щедрі дари, і невеликий музей став центром сучасного друкарського мистецтва.
Музей Клінгспор в Оффенбаху володіє найбільшою після Голландії колекцією робіт видатного голландського друкаря і шрифтовика Хендріка Ніколаса Веркмана (1882-1945 рр.).
У музейній колекції представлено ілюстровані книги, видання, виконані ручним пресом, книги про живопис, про художників, про шрифти, про каліграфію.
Найціннішою з-поміж експонатів музею є колекція 100 книг, переплетених у шкіряну палітурку Ігнацієм Вемлером. У музеї є велика ко-лекція робіт Ернста Шнайдлера, який заснував Штутгартську школу, а також його учнів.
Музей в Оффенбаху приваблює пошановувачів сучасного книжкового і друкарського мистецтва з усього світу.
Музей мініатюрних книг (м. Баку, Азербайджан)
Це єдиний у світі музей мініатюрної книги. Розташовується в старій частині міста Баку, що називається «Ічері Шехер». Почав функціонувати 2 квітня 2002 року.
Експонати, виставлені в музеї, були зібрані сестрою Заріфі Таїрою Салаховою протягом майже 30-ти років. її особиста колекція становить 6500 книг з 64 країн світу.
У музеї експонуються мініатюрні книги творів відомих азербайджанських класиків, таких як Вагіф, Хуршідбану Натавай, Нізамі Гянджеві, Насимі, Фізулі, Вургун Самед, Мірза Фаталі Ахундов та інші.
Музей книги і друкарства України (м. Київ)
Знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у будинку колишньої лаврської друкарні, заснованої архімандритом Єлисеєм Плетенецьким.
У музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу (близько 56 тис. одиниць зберігання). Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів; розповідає про створення писемності у східних слов'ян, про рукописну книгу Х-ХVІ ст., про зародження друкарства в Європі, початок і розвиток кириличного книгодрукування, про видавничу діяльність Івана Федорова та про інших видатних творців української книги ХVІ-ХVIIІ ст.
Цікаво знати, що...
9 листопада – День Книги рекордів Гіннеса. Відзначати цей день почали лише у 2005 році, коли був проданий 100-мільйонний екземпляр. Книгу рекордів створив британський інженер і власник пивоварні Х'ю Бівер. У листопаді 1951 р. він вирушив з друзями на полювання. Увечері в барі між чоловіками виникла суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки переглянули декілька довідників, але відповіді не знайшли. Тоді Бівер вирішив створити книгу, в якій будуть зібрані всі рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Сьогодні Книга рекордів Гіннеса є книгою з найбільшим тиражем з усіх книг, захищених авторським правом.
Важко сказати, що стало мотивацією для створення Книги рекордів України, проте у 2002 р. вийшла з друку книга саме з такою назвою. Її автор – Георгій Маценко – зумів зібрати багато звичайних і незвичайних, але цікавих і дивовижних фактів про все "най-най" в Україні. То ж цікаво дізнатись, що:
- На території України найдавнішою була бібліотека Ярослава Мудрого – перша бібліотека Київської Русі. Час її заснування невідомий. Уперше про неї згадується під 1037 р. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які “суть реки наполняющие вселенную”, говорить, що “Ярославль же сей якоже рукохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви”. Цим і вичерпуються літописні джерела про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома.
Найстаріша діюча бібліотека – наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована у 1608 р. при колегії єзуїтів. Але науковці вважають вік цього унікального зібрання книг значно заниженим, адже в його основу лягли видання з реформованих монастирських бібліотек, хронологія яких починається з XV ст.
Найдовговічніший підручник. У 1618 р. вперше вийшов друком підручник з мови "Граматіка славенская...", створений українським письменником-полемістом Мелетієм Смотрицьким, який довгий час був єдиним підручником з мови. Учні українських, російських і білоруських шкіл за цією "Граматікою..." навчалися майже 150 років.
Найкоротша назва книги. У 1968 р. Київське видавництво "Веселка" випустило окремою книжкою українську народну казку "Хо", обсягом 20 сторінок.
Найдовша назва книги. У 1798 р. в Миколаєві, в Чорноморській адміралтейській друкарні, побачила світ книжка обсягом 353 сторінки П. М. Захар'їна "Новый синопсис, или Краткое описание о происхождении славянорускаго народа, владычествовании всероссийских государей в Нове Городе, Киеве, Владимире и Москве, с подробным повествованием поражения страшнаго татарскаго войска полководца Мамая от Дмитрия Иоановича, великого князя московского и о последующих по нем великих князях и царях, до вступления на престол государя Имп. Петра Великого, из разных повестописателей собранное и дополненное поручиком Петром Захарьиным". 60 слів! Що ж до нашого часу, то в 1997 р. у Києві було видано книжку обсягом 110 сторінок під назвою "Типові норми часу і виробітку на основні види робіт з управлінською документацією та документами особливого походження на паперових носіях, що виконуються державними архівними установами". 24 слова!
Найбільш багатосторінкова книга. У 1998 р. Київський інформаційно-видавничий цент "Спектр" випустив довідник "Україна – 98: промислові ресурси" з даними про 67 тис. підприємств, їх послуги і продукцію. Видання має 1094 сторінки. Однак це ще не рекорд. У 1999 р. Львівське видавництво "Каменяр" випустило книгу Дмитра Блажейовського "Київська церква у діаспорі (1751-1988)" обсягом у 1335 сторінок. Проте усіх перевершило київське видавництво "Ірина", де побачив світ універсальний словник-енциклопедія "Усе" – 1552 сторінки!
Найважчий стародрук. В експозиції Державного музею книги і друкарства у Києві можна побачити "Євангіліє", видруковане в Москві 1689 р. форматом 64х40х11 см. Книга має 620 сторінок, визолочену оправу з карбованими накладними клеймами на золотому тлі. Важить 21,5 кг.
Умільці багатьох країн створили низку надмініатюрних книжок, але книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, – найменша у світі: її площа – 0,6 кв. мм. Це майже у 20 разів менше від найменшої японської книги. Незважаючи на мікроскопічні розміри, на сторінках "Кобзаря" ніде не порушена архітектоніка віршів, немає жодного переносу рядка. Товщина літер у середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Тараса Григоровича Шевченка і копія малюнка "Батьківська хата". Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком волоска. Зшито книжку павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. З цією книгою може зрівнятись хіба одна, створена українським умільцем М. Маслюком: це збірка віршів О. Пушкіна розміром 0,8х0,4х0,2 мм та обсягом 0,064 куб. мм. А це означає, що в одній маковій зернині вмістилося б більше 15(!) таких книжок. Обкладинка книжки виготовлена із золота, на її лицьовому боці вигравіюваний портрет поета.
Найдавніший засіб боротьби з книгокрадіями. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковували до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших був засіб, що широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або лайка до того, хто захотів би цю книгу привласнити. Ось зразки таких записів:
"Хто хотів би віддалити цю книжку з цього місця, той буде мати зі мною справу перед Божим судом".
"Хай ця книга перебуває у цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь і хай точить його невсипущий черв'як".
На одному рукописі XVIII ст. стояв навіть такий двовірш: "Хто би мав сю книгу красти, тому сім літ свині пасти".
Пам'ятний знак на честь бібліотеки. В 1969 р. у Софійському монастирі в Києві встановлено пам'ятний знак на честь заснування Ярославом Мудрим першої на Русі бібліотеки. Скульптор – Іван Кавалеріддзе.
Цікаві моменти із життя бібліотек світу:
* Місцева влада Мадрида відкрила на восьми станціях метро так звані філіали BiblioMetro. Це невеличкі кіоски, що нагадують бібліотеки. У кожному знаходиться близько 500 книг. Подорожній може підійти і вибрати собі одну зі списку, а потім безкоштовно користуватися нею до 15 днів.
*Бельгійські бібліотеки, щоб принадити до читальних залів відвідувачів, обіцяють їм романтичне побачення. Влаштовують масову зустріч, на якій присутні можуть познайомитися, а потім за допомогою книг запросити одне одного на побачення.
* В Японії створили робота, який дає можливість читати книги, не заходячи в бібліотеку. Він нагадує коробку 50 на 45 см на колесах, оснащену цифровою відеокамерою і особливою механічною рукою. Керування ним здійснюється через Інтернет. Машина здатна вибрати книгу і своїми механічними пальцями перегортати сторінки, передаючи вміст на дисплей користувача. Робот створений для людей, які не мають часу ходити до бібліотеки. Також його перевагою є те, що він може «обслуговувати» читачів навіть уночі.
* Людина замість енциклопедії – саме так можна охарактеризувати нову послугу однієї із бібліотек Голландії. Той, хто цікавиться культурою чи звичаями, наприклад, мусульман, циган, може за гроші орендувати на годину «живу енциклопедію» – представника того чи іншого народу і таким чином отримати потрібну інформацію.
* У центрі Нью-Йорка існує готель «Бібліотека», призначений спеціально для книголюбів. У номерах розміщено більше шести тисяч книг. Замовляючи номер, потрібно вказати шифр за бібліотечно-бібліографічним каталогом, завдяки чому працівники підготують спеціально для відвідувача підбірку відповідної літератури.
* Жителі британського селища Уестбері-саб-Мендіп зробили з телефонної будки найменшу у світі бібліотеку. Вона працює цілодобово. Принцип роботи простий – відвідувачі кладуть на полицю уже прочитану книгу і беруть нову.
* У Фінляндії працює 197 бібліобусів. Вони протягом дня відвідують школи, дитячі садочки, лікарні, будинки для пристарілих, а також тих, кому важко надовго вийти з дому. Внутрішня наповнепість книгами бібліобуса змінюється залежно від типу тієї соціальної групи, яку він має відвідати.
Цікаві факти про книги
Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід. До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400 - 1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом «Іліади» Гомера, довжиною близько ... 150 метрів.
У бібліотеці Індійського міста Адьяр зберігається сотні книжок,що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням...
Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.
Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви «написані» золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.
В наші часи з’явилася «металева книга». Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.
Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовcтіших романів, напевно, слід вважати «Кларису» – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.
Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.
Не менш цікаве і «Диявольське Євангеліє», яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.
З виданням «Історії Південної півкулі», що було надруковано у США, можливо знайомитися лише за допомогою спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.
А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.
Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм на 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.
Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.
Найперший у світі буквар з’явився в Англії у 1491 році. Написаний він був латинською мовою.
На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні «сторінки» її сягають сорока метрів завширшки.
Цікаві факти про книги
Станом на 2002 р. найменшою у світі вважалася книга "Хамелеон" А.П. Чехова розміром 0,9 х 0,9 мм. Вона містить 30 сторінок по 11 рядків тексту на кожній, 3 кольорові ілюстрації. Книга була видрукувана і переплетена у 1996 р. у м. Києві.
Пізніше, завдяки бурхливому розвитку нанотехнологій, вчені-фізики з Канади створили книжку розміром 0,07 х0, 1 мм. Називається вона - "Teeny Ted from Turnip Town". Книга складається з 30 керамічних мікротаблічек, що використовуються замість паперу, а сфокусований пучок променів іонів гелію (діаметром 7 нанометрів) використовувається замість чорнила. І щоб прочитати її, потрібен електронний мікроскоп, здатний збільшувати у 8000 разів.
Раніше найбільшою книгою у світі вважалася "Суперкнига", розміри якої становили 2,74 х 3,07 метра. Вага цієї книги - 252,6 кг і налічуває вона 300 сторінок. "Суперкнига" була видана в Денвері (штат Колорадо, США) у 1976 р. Проте в 2004 р. в Росії видали книгу під назвою "Найбільша в світі книга для малят". І хоча в ній всього 4 сторінки і 12 віршів для дітей, ця книга має воістину значні розміри. Висота книги становить 6 метрів, ширина - 3 метри, а вага цієї книги-гіганта - 492 кг.
Найдорожчою книгою, що належить державі, вважають унікальний «Апокаліпсис», виданий французом Жозефом Форе. Вона оцінена в 100 млн старих франків, виставлена в музеї сучасного мистецтва в Парижі.
Найдорожчою книгою, що знаходиться в приватних руках, є так званий "Лестерський кодекс". Інша її назва - «Трактат про воду, землю і небесні тіла", створений Леонардо да Вінчі. У 1994 р. її купив за 24 млн доларів знаменитий засновник компанії "Microsoft" Білл Гейтс. Книга являє собою збірник думок, знахідок і висновків Леонардо да Вінчі на різні теми. Сама книга - це всього 18 пергаментних сторінок, скріплених між собою, причому прочитати таку книгу можна тільки за допомогою дзеркала.
Дванадцять самих маленьких книг світу вміщаються в одній столовій ложці. Серед них є мініатюрне видання Корану, словник англійської мови на 12 000 слів і Конституція Франції.
Стенографія, за допомогою якої можна записати будь-який текст у п'ять разів швидше, ніж за допомогою звичайного алфавіту, була знайдена у 63 році до нашої ери рабинею на ім'я Тіро, яка належала Цицерону.
«Єдині та найглибші секрети медичного мистецтва» - таку назву мала книга, знайдена запечатаною серед речей прославленого голландського доктора Германа Бурхаве після його смерті у 1738 р. Книга була продана з аукціону за 10 000 доларів золотом. Після того як печатка була розкрита, виявилося, що сторінки її були чистими. Тільки на титульному аркуші було написано: «Тримай голову в холоді, ноги в теплі, і ти зробиш бідняком кращого лікаря».
Одна з найбільш незвичайних у світі книг - «Божественна комедія» Данте - була написана на аркуші паперу розміром 80 х 60 см ченцем Габріелем Челані. Вона містить 14000 віршів. Якщо подивитися на лист з деякої відстані, то можна побачити барвисту карту Італії. На цю працю Челані витратив чотири роки.
Найтовстішою друкованою книгою у світі є WIKIPEDIA. Вона являє собою збірник статей з мережі Інтернет, що її любитель книг Роб Метьюс вирішив надрукувати у вигляді одного тому. Таким чином, паперова версія цієї книжечки склала 5000 сторінок.
Італієць Ріо Козеллі збирає колекцію найнудніших в світі книг, в якій налічується близько 10 000 томів. Один італійський поет-невдаха, дізнавшись, що всі його твори знаходяться у Козеллі, мало не покінчив із собою.
Відомий комп'ютерний інженер і підприємець Брюстер Кейл збирається відкрити в Британії перший у світі архів всіх друкованих книг.
ЦИТАТИ
Україна здається барвистою ковдрою з безлічі клаптиків: Галичина, Правобережжя, Лівобережжя, Південь. Невже не існує чогось єдиного для нас усіх? Мова? Вироджена, занедбана, якою ми нічого не вміємо сказати. Віра? Але російська церква повсюди. Економіка? Але вона державна. Суцільні пародокси й абсурди. І все одно я- українець.Чому? Щось же тримає мене в отому українстві? Я ніколи не замислювався над такими питаннями, по-дитячому люблячи Україну і її народ- вигадану Україну і вигаданий народ. А реальність знищила цю любов. Немає України- і мене немає.
К.Москалець
Темнота помогает надеяться, скрывая от глаз возможность разочарования, а свет ...он,как правда, приводит в тупик, сначала ослепив, потом открыв перед человеком бесцельные дальние просторы.
А.Курков
Без богатьох речей можна жити, лише без радості- ніяк. Вона наче повітря- за ії відсутності людина задихається.
Прості речі, душевні порухи, промовисті вчинки, пов'язані з радістю. Слухати музику дощу, спостерігати за дітьми, усміхатися незнайомим, говорити правду, годувати голодного, напувати спраглого, поділитися необхідним, викинути зайве, відчувати спорідненість, знати своє коріння- це усе пов'язане з нею.
Г.Вдовиченко
Діти- вони як квітки: не доглянеш як слід, змізерніють і зов'януть.
Г.Пагутяк
Народе мій! ...ти виключно сильний і життєздатний, бо інший народ на твоєму місці давно вже витратився б до краю й саме існування його стало б проблематичним. Ти ж не тільки витримуєш всі ці смертельно-грізні іспити, але й раз у раз демонструєш свою волю до життя (і то життя самостійного), стверждуєш себе. Хай брови нахмарені й уста зитиснуті від страшнішого болю, однак ти не падаєш безпорадно, а, навпаки, якраз у цих обставинах намагаєшся випростатись, піднестись. Чолом тобі!
Україно, яка ж ти велика, могутня, органічно ціла. Ти була і, що б там вороги не витворяли, будеш Україною. І будеш все одно суцільною, єдиною, як ще ніколи.
А.Любченко
...українці- це справді щось відмінне, самобутнє, яке ще покаже всім свою непоступливість і силу.
А.Любченко
Завжди правий той, хто захищає своє, і завжди неправий той, хто руйнує чуже.
Оскільки розум наш зміцнюється з умами сильними і ясними, не можна й уявити собі, як багато він утрачає, як опошлюється в щоденному дотиканні й спілкуванні з умами ницими й ущербними. Це найзгубніша зараза.
Монтень
Допоможіть дітям визначитися в системі координат: в часі, просторі й історії. Ваші учні повинні відчути себе в Україні, а Україну сприймати як епіцентр Всесвіту. Усе інше- Росії, Білорусії, Америки, Франції- то на периферії. Виховуймо майбутній наш народ у любові до України. Пояснюймо дітям, що патріот має любити і берегти свою Україну над усе, як француз свою Францію, німець- Німеччину, італієць- Італію. А щоб зберегти Вітчизну, треба берегти iї мову.Отже, все починається з мови.
Василь Захарченко
Чиста совість дорожча за всі принади світу- кар'єру, багатство, успіх...
О.Думанська
...виростуть і загортуються в боротьбі сильні характери, сильні душі, широкі натури, чесні, сміливі, відверті,що виросли і сформувались у вогні і бурі. Вірю, що вони будуть, що не розійдуться вони скромно по домівках, що вийдуть на трибуну і, як у боях під кулеметами, не криючись, чесно, відверто і строго побажають кращого, розумнішого. Тоді я відчую, що кров ніколи не ллється марно, людська гаряча кров з слізьми і потом.
О.Довженко
Люди не святі. Але коли людина чесна, то вона могутніша за всі святощі у книгах світових і за всі закони, вписані туди.
Т.Осьмачка
Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла.
Л.Костенко
Любовь к родине- первое достоинство цивилизованного человека.
Наполеон I
Патриотизм- это не значит только одна любовь к своей Родине. Это гораздо больше. Это сознание своей неотъемлемости от Родины и неотъемлемое переживание вместе с ней ее счастливых и ее несчастных дней.
А.Н.Толстой
анекдот
Армянскому радио задают вопрос: "Какой из языков самый трудный для изучения: китайский или иврит?" Армянское радио, не задумываясь, отвечает: "Украинский, потому что половина самих украинцев до сих пор не может его выучить".
В Америке Бонни и Клайд- прорыв пуританской морали, в России бандиты стали маяками новой жизни....Однако бандитские деньги вросли в дело, превратив бандита в собственника.
Россия не имеет гомогенного типа культуры, отчего о русском сознании говорить можно только с большой натяжкой.
Страна, которая веками изводила граждан и возвеличивала монстров не заслуживает уважения объективно.
Комплимент типа:" Я не могу поверить, что вы русский"- большая награда, и ее надо как следует заслужить.
В.В.Ерофеев "Мужчины: тираны и подкаблучники"
Кто никогда не кричит о славных победах, так это победители. Потому что именно они видят, на что похоже поле битвы после ее окончания. Славными победами хвастаются только побежденные.
Трудновато опуститься на колени, если у тебя их нет.
Справедливости нет. Жизнь похожа на иссушенный берег.
" Мелкие боги" Пратчетт Терри
На свете не существует черных кошек... Это всего лишь черные кошачьи дыры в мироздании.
Есть вещи, которые можно забыть.
Есть вещи, которые забыть нельзя; которые восседают на пыльных полках, как чучела птиц со злобными, глядящими вбок глазами.
Арундати Рой "Бог мелочей"
Як театр починається з гардероба, так країна починається з туалету. І поки в цій країні не буде чистого туалету, не буде чистої політики.Якби мені довелося стати Президентом, перший указ був би про туалети. Це був би акт символічний, який ознаменував би культ чистоти у всьому, совісті передусім. Та, оскільки я ніколи не стану Президентом, то туалети в нас ще довго будуть брудні й смердючі.
М.Гримич ("Варфоломієва ніч")
Я переконався в тому, що відвідування уроків учителя- це зовсім не благо: не благо для учнів, не благо й для вчителя... Я рішуче проти того, щоб ставити собі за мету побувати на уроках якомога більшої кількості вчителів, виконуючи "норму" відвідування! Усеохоплююче фронтальне відвідування мало що дає й школярам і забирає дуже багато нервової енергії вчителя. Я не вірю в те, що є вчителі, які легко переносять присутність у класі сторонніх, навіть якщо урок проводить педагог з великим досвідом роботи.
директор маріупольської школи І.К. Рубан
Перестань говорить тотчас же, когда заметишь, что раздражаешься сам или тот, с кем говоришь. Не сказанное слово-золотое.
Л.Н.Толстой
После долгого разговора постарайся вспомнить все то, о чем было говорено, и ты удивишься, как пусто и не нужно и часто дурно было все говоренное.
Л.Н. Толстой
Там. где правила игры не позволяют выиграть, английские джентльмены меняют правила.
Г.Ласке
Всякий раз, когда чего-нибудь очень хочется сделать, остановись и подумай хорошо ли то, чего тебе хочется.
Л.Н.Толстой
Прошлый век был умнее нашего, а будущий будет еще глупее.Ребенок, умеющий обращаться с компьютером, но не знающий таблицу умножения, есть признак деградации. В мире исчезли тайна и святость.
А. Зиновьев
У статті подається теоретичне обґрунтування поняття «культури здоров'я» та його складових і супутніх понять, розкривається їх сутність і зміст.
Аналіз науково-дослідної літератури дозволив виокремити два опорних поняття: «культура» і «здоров’я», а також супутнього поняття «здоровий спосіб життя».
Теоретичне осмислення даної проблеми дало можливість визначити сутність і зміст культури здоров'я як в цілому так і для студентів медичних коледжів.
На основі узагальнених результатів теоретичного аналізу визначаємо культуру здоров'я як невід’ємну складову загальнолюдської культури, формування знань, вмінь і навичок з якої виховують здоровязбережувальну життєдіяльність особистості.
Ключові слова: культура здоров'я, культура, здоров'я, здоровий спосіб життя.
В статье дается теоретическое обоснование понятия «культуры здоровья» и его составляющих и сопутствующих понятий, раскрывается их сущность и содержание.
Анализ научно-исследовательской литературы позволил выделить два опорных понятия: «культура» и «здоровье», а также сопутствующего понятие «здоровый образ жизни».
Теоретическое осмысление данной проблемы позволило определить сущность и содержание культуры здоровья .
На основе обобщенных результатов теоретического анализа определяем культуру здоровья как неотъемлемую составляющую общечеловеческой культуры, формирование знаний, умений и навыков по которой воспитывают здоровую жизнедеятельность личности.
Постановка проблеми. В процесі вивчення проблеми формування культури здоров'я (педагогіці, психології, валеології, лікувальній фізичній культурі та ін.) передбачаємо вирішення ряду протиріч.
Для того, щоб розкрити сутність досліджуваної проблеми, проаналізуємо основні та виокремимо супутні поняття, які характеризують процес формування культури здоров'я.
Аналіз науково-дослідної літератури дозволив виокремити два опорних поняття: «культура» і «здоров’я», а також супутніх понять «здоровий спосіб життя», «здоровий стиль життя», «валеологія».
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема культури здоров'я глибоко досліджена у психолого-педагогічній літературі починаючи з 80-х років ХХ століття.
Предметом особливої уваги педагогів у ХХ столітті стала організація рухової активності як ефективного методу в збереженні здоров’я людини. У цей час особливої актуальності набуває проблема впровадження в навчально-виховний процес оздоровчих заходів (Г. Ващенко, П. Лесгафт, А. Макаренко, О. Сухомлинський). Наприкінці ХХ століття починається міжнародний рух до здоров’я через культуру (І. Матюшин, Ю. Мельник, В. Скумін). У сучасних дослідженях проблеми формування здоров’я вивчали В. Бабаліч, В. Бабич, О. Багнетова, В. Горащук, М. Гриньова, В. Кириленко, В. Климова, Г. Кривошеєва, О. Маркова, В. Оржеховська, Л. Татарнікова, А. Турчак, В. Язловецький та ін.) загальновизнаною стає думка про те, що потреба в здоров’ї повинна трансформуватися в культурну потребу та стати нормою життя особистості.
Актуальність дослідження визначається також тим, що, незважаючи на значну кількість теоретичних і емпіричних досліджень, значущість вивчення даної проблеми не знижується і тепер.
Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття «культура здоров'я» та аналізі супутніх йому визначень в науковій літературі, а також розкритті сутності і змісту цих понять.
Виклад основного матеріалу. Актуальність для людства пошуку способів збереження здоров'я висуває цю проблематику на одне з головних місць не тільки в медичній, а й у педагогічній науці. Це зумовлено тим, що педагогічна наука розробляє способи залучення дітей, учнів, студентів до цінності «здоров'я» як форми культури. Орієнтація молоді на формування культури здоров'я здійснюється в процесі утворення, оскільки володіє в своєму розпорядженні можливостями усувати негативні тенденції в духовній позиції людини.
Поряд з цим, щоб визначити поняття «культура здоров'я», на нашу думку. слід проаналізувати сутність і зміст його опорних понять «культура» та «здоров'я».
Культура є складною системою існування особистості. У XX столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об'єднати досягнення культурологів усього світу й зібрали та проаналізували 180 визначень терміну «культура». У 1983р. на XVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», було наведено вже кілька сотень визначень цього поняття.
Поняття «культура» об'єднує в собі науку і освіту, мистецтво, мораль, спосіб життя та світогляд. Культура вивчається комплексом різних наук.
Культура — це не просто одна зі специфічних сфер життя суспільства, вона розглядається як культурна реальність, системний людський спосіб буття, що визначає увесь спектр практичної й духовної діяльності людей, їх ставлення до навколишнього світу й до самих себе [3].
Культура постає перед нами як багатогранна проблема історичного розвитку. Незважаючи на різноманітність визначень культури, в них можна виділити синтезуюче ядро, що об'єднує різні точки зору. Таким ядром виступає саме слово «культура», що походить від латинського cultura і в перекладі означає обробіток, вирощування, догляд. Первісно це стосувалося землеробської праці. Згодом термін почав уживатися в ширшому значенні. Вже Ціцерон у «Тустуланських бесідах» (45 р. до н.е.) називає філософію «культурою душі». Від справжнього філософа, на його думку, вимагається наполегливе вдосконалення власних розумових здібностей. Саме в культурі мислення Ціцерон вбачав шлях до розширення духовного світу людини. В такому розумінні термін «культура» ввійшов до всіх європейських мов, у тому числі й до української [3].
Термін "культура" у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов'язаний з уявленням про дію, зусилля, спрямовані на зміну чогось і тому вживався з певним доповненням, позначаючи завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму, культуру здоров'я тощо [3].
На основі різних форм життєдіяльності виділяються основні частини культури. В одному випадку деякі вчені в структуру духовної культури включають науку, мистецтво і мораль, в іншому — всі форми суспільної свідомості, систему виховання й освіти, засоби пропаганди та інформації, систему установ культури тощо. Виділення структурних елементів духовної або матеріальної культури дозволяє дослідити глибинні пласти її розвитку і функціонування. Разом з тим слід відзначити, що проблема структуризації культури остаточно ще не розв'язана.
Вслід за терміном «культура» для більш глибокого аналізу сутності проблеми ми досліджуємо тлумачення та зміст терміну «здоров'я».
Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я практично здорових осіб.
У наш час нараховується близько 300 визначень поняття «здоров’я».Слід зазначити, що цей феномен привернув увагу багатьох дослідників з різних галузей наук.Визначення поняття здоров’я є актуальною проблемою науковців, воно має багато аспектів і обумовлене багатьма чинниками, тому вимагає для свого розв’язання комплексного підходу. Саме тому прийнятного для всіх визначення терміну «здоров’я» поки що не існує.
Найбільш розповсюдженим є визначення стану здоров’я, сформульованого фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948р.), які вважають, що здоров’я – це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.
Нова концепція терміну здоров’я розроблена робочою групою ВООЗ дещо по іншому трактує цей феномен: «Здоров’я – це ступінь здатності індивіда чи групи, з одного боку, реалізувати свої прагнення і задовольняти потреби, а з другого, змінювати середовище чи кооперуватися з ним. Тому здоров’я розглядається як ресурс, а не мета життя».
Вчений І.П.Павлов в своїх працях писав: «Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок .»
Здоров'я - це нормальна функція організму на всіх рівнях його організації. При такому підході нормальне функціонування організму в цілому є одним з основних елементів поняття «здоров'я». Для всіх характеристик людського організму (анатомічних, фізіологічних, біохімічних) обчислюються середньостатистичні показники норми. Організм здоровий, якщо показники його функцій не відхиляються від їхнього відомого середнього стану .
Проте дискусія між науковцями щодо остаточного та загально прийнятого визначення феномену здоров’я ще не закінчена.
Таким чином, проаналізувавши два опорних поняття «культура» та «здоров'я» ми вважаємо за необхідне досліднити сутність основного поняття дослідження «культури здоров'я».
Так, термін «культура здоров’я» був уведений у 80-х роках ХХ століття філософом В. Клімовою, але саме значення цього поняття не було розкрито.
Під час теоретичних досліджень зустрічаєм таке визначення, що культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров'я, але й його «виробником». Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми .
Елементом культури здоров'я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і самовдосконалення своєї особистості.
Культура здоров'я– це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх .
Враховуючи різноплановість та об’ємність феномену культури здоров’я в науковій літературі є різні підходи до його визначення. Так, О. Ахвердова та В. Магін в своїх наукових працях зазначають, що: «феномен культури здоров’я слід розглядати як інтегративну особистісну освіту, яка є вираженням гармонійності багатства і цілісності особистості, універсальності її зв’язків з оточуючим світом і людьми, також здібності до творчої та активної життєдіяльності».
На думку О. Микитюк, «здоров’я і формування культури здоров’я молоді – якісна передумова майбутньої самореалізації молодих людей, їх активного довголіття, здатності до створення сім’ї, до складної навчальної і професійної праці, суспільно-політичної і творчої активності».
Достатньо вичерпне визначення поняття культури здоров’я надав
С. Свириденко: «культура здоров’я – це історично визначений рівень розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню та відновленню здоров’я людини, реалізації з цією метою внутрішніх резервів організму.Культура здоров’я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, орієнтованих на формування як індивідуального, так і суспільного здоров’я».
Отже, як свідчить теоретичний аналіз більшість науковців схиляються до думки про те, що культура здоров’я – це вкрай важлива складова загальної культури людини, що є однією із найактуальніших проблем сьогодення , адже розвиток та зростання молодої людини можливий лише у здоровому суспільстві та з умовою дотримання здорового способу життя.
«Культура здоров'я» - це невід’ємна складова загальнолюдської культури, формування знань, вмінь і навичок з якої виховують здоров’язбережувальну життєдіяльність особистості.
Очевидно, що поняття «культура здоров'я» тісно пов’язане з поняттям «здоровий спосіб життя».
На Міжнародній конференції з охорони здоров’я, яка проходила в
Алма – Аті у 1978 році, поняття«здоровий спосіб життя»(ЗСЖ)було визначено, як: «...все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною всіх своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту».
Зоровий спосіб життя являє собою феномен, який співвідноситься з різними аспектами життя людини:
-
філософськими ідеалами – уявлення про гідний для звання людини спосіб життя;
-
соціальними потребами та можливостями суспільства на кожному конкретному етапі його розвитку та становлення;
-
медичними критеріями оцінки фізичного, психічного та морального здоров’я.
У сучасному розумінні здоровий спосіб життя– це поведінка людей, яка формується на основі науково-обгрунтованих валеологічних і санітарно-гігієнічних рекомендацій, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я, забезпечення високого рівня життєдіяльності, подовження тривалості та якості активного життя. На думку дослідника ЗСЖ полягає у гармонії та рівновазі у відносинах «людина – соціальне оточення, людина природне середовище».
Здоровий спосіб життя – це поняття, що включає в себе цілу низку важливих проблем, а саме: навколишнього середовища та екології, режимів навчання та роботи, фізичної активності, відпочинку та дозвілля, раціонального та збалансованого харчування, фізичного розвитку та підготовленості, міжособистісних відносин, уміння контролювати емоції та долати стресові ситуації, матеріального становища, умов навчання та проживання, медичного контролю та самоконтролю, дотримання правил гігієни у різних сферах життєдіяльності. Оскільки проблеми здорового способу життя зачіпають найрізноманітніші галузі життя людини, що відносяться до компетенції різних наук, то і підхід до їх вирішення повинен бути інтегративним.
Здоровий спосіб життя – це оптимальне та раціональне поєднання способів і форм його життєдіяльності, які спрямовані на постійне збереження та зміцнення власного здоров’я, домінуючими компонентами якого є раціональне здорове харчування, безпечні, якісні для здоров’я умови навчання, побуту та дозвілля, достатня рухова активність, дотримання правил гігієни, загартування, відсутність шкідливих звичок, (володіння необхідною сумою знань умінь та навичок зі збереження та зміцнення власного здоров’я й глибокого усвідомлення студентом важливості практичних дій у цьому напрямі) .
Тому, установка та прагнення до покращення здорового способу життя є одним із важливих факторів у формуванні, зміцненні та збереженні культури здоров’я. Проте для дотримання та практичного ведення здорового способу життя важливо сформувати культуру здоров’я. Тому що, підготовка фахівців із сформованою культурою здоров'я є необхідною умовою для забезпечення держави здоровим та працездатним трудовим потенціалом.
Висновок. Теоретичне осмислення даної проблеми дало можливість визначити сутність і зміст культури здоров'я. На основі узагальнених результатів теоретичного аналізу визначаємо культуру здоров'я як невід’ємну складову загальнолюдської культури, формування знань, вмінь і навичок з якої виховують здорову життєдіяльність особистості.